zpolis

Методика вживлення чіпу полягає в тому, що в підшкірний простір вводиться чіп з унікальним ідентифікаційним номером, котрий лишається з твариною упродовж усього життя.

Існує ряд причин, по яким для розпізнавання тварин рекомендується використовувати саме цей спосіб:

• Перетин кордонів України — директива ЄС від 04.10.2002р наголошує, що домашні тварини, що перетинають кордони ЄС, обов’язково повинні бути електронно ідентифіковані; татуювання більше не можуть використовуватись в якості ідентифікатора.
• Виставки — індивідуальне розпізнавання котів чи собак надзвичайно важливе, оскільки виключає можливість підміни елітних звіряток на різноманітних виставках та під час подорожування.
• Облік — завдяки наявності мікрочіпа стало можливо з легкістю вести облік пацієнтів у ветеринарних клініках, фелінологічних та кінологічних структурах.

Єдина база даних компанії Баєр об’єднує інформацію про всіх чіпованих тварин, що значно полегшує пошуки господаря загубленого чотирилапого друга.

Зчитують інформацію з мікрочіпа за допомогою сканера. Загалом пристрій пасивний, оскільки не передає жодних хвиль без додаткового активування. Його розміри — 12х2 мм, наче зернятко рису. Він знаходиться в індивідуальному стерильному ін’єкторі, за допомогою якого власне і переміщується під шкіру істоти.

Чіп дозволено вживляти лише здоровим та вакцинованим тваринам, тому перед чіпуванням лікар проведе ретельний клінічний огляд вашого улюбленця.

Сама процедура чіпування являє собою підшкірну ін’єкцію і не потребує проведення загальної чи місцевої анестезії. Чіп вводиться під шкіру в області шиї. Він рентгеноконтрастний, тобто його можна побачити при дослідженні рентгеном.

Та не треба вважати, що така ідентифікація необхідна лише тим чотирилапим, яких готуються перевозити за межі кордону.

1. Ще одним важливим моментом на користь чіпування є можливість розпізнавання собак та котів. Саме електронний чіп уберігає тварину від шахрайської підміни на різних виставках та під час подорожі в межах країни.
2. Наявність чіпа є обов’язковою для участі у виставках. Його номер має бути записаний у родоводі. Він дозволяє розпізнати кішку чи собаку і виключити будь-яку можливість їх заміни.
3. Електронна ідентифікація дозволяє значно оптимізувати пошуки господаря в ситуаціях, коли тваринка загубилась. Власник швидко знаходить свого улюбленця, а при виявленні чужого звіряти може визначити місцеперебування його господаря, зв’язавшись по спеціальній локальній чи інтернет базі.
4. Чіпування — це сильний аргумент при розв’язанні спірних питань щодо володіння тою чи іншою твариною.
5. Також, багато країн на базі чіпування тварин вже створили спеціальні системи для контролю та моніторингу.

З вами проживає повноцінний член сім’ї — кішка чи собака, яку всі обожнюють. Колись це маленьке створіння було кумедним та незграбним: ви привчали його до туалету та регулярно вигулювали, уважно ставилися до раціону харчування і не забували про щеплення.

Розв’язання будь-яких питань щодо домашнього вихованця було легким: голодний — треба погодувати, прийшов час робити щеплення — зробили, тваринка захворіла — звернулися до ветеринара.

З настанням періоду статевого дозрівання чотирилапого все кардинально змінилося — і винні у цьому гормони. Тварина прагне в’язки, відмовляється від їжі, втрачає вагу і взагалі поводитися стурбовано.

Коти і кішки вдень та вночі волають свої пісні. Раніше зразкова тварина «мітить» територію при першій ліпшій нагоді та весь час намагається вислизнути на вулицю. Собаки відмовляються слухати команди, їх поведінка стає агресивною, а про їдкі неприємні запахи їх природної секреції взагалі і згадувати не хочеться.

Не кожному господарю вдається довго витримати такі знущання.

Роздивимося усі можливі варіанти подальшого розвитку ситуації, щоб прийняте вами рішення було усвідомленим і зваженим.

Варіант перший — лишити все, як воно є

Підкоряючись інстинкту, тварина продовжує прагнути в’язки. Внаслідок гормонального сплеску організм самки готується до майбутньої вагітності та упродовж 2 місяців після тічки активізується робота молочних залоз. Нереалізованість загрожує різноманітними наслідками, аж до патологічних змін в молочних залозах і виникнення новоутворень в передміхурових залозах самців.

Тварина відмовляється від їжі, втрачає вагу, шерсть, повсякчас намагається вирватися на вулицю. Рано чи пізно вона доб’ється свого: втече під час прогулянки або вискочить з балкону. Трапляється так, що сам власник втомившись від надокучливих проявів статевої активності тварини, безвідповідально відпускає її на вулицю, мовляв, погуляє і повернеться.

Самка кота чи собаки повернеться додому запліднена — і це найкращий варіант серед усіх можливих. Непристосовані до екстремальних умов, тварини можуть постраждати в бійці, заразитися інфекційним захворюванням або стати жертвою людської жорстокості.

Чи готові ви невиправдано ризикувати життям тварини знову і знову?

Варіант другий — використання гормональних препаратів

Можна спробувати вплинути на поведінку тварини за допомогою зміни гормонального фону, застосувавши ін’єкції або таблетки, які пригнічують прояви статевого дозрівання. Але такі препарати не завжди ефективні. Окрім того, порушення природного обміну речовин під впливом чужорідних гормонів, часто буває причиною виникнення запальних процесів та сприяє розвитку онкологічних захворювань.

Часто господарі тварин обирають цей варіант, нехтуючи порадами досвідчених фахівців. Вони надають перевагу примарним «нехай, якось», аніж рішенням про можливу кастрацію, розмірковуючи про не гуманність операції по відношенню до потреб живої істоти.

Насправді поняття цінності спарювання у тварин полягає у розумінні людей, наскільки воно відмінне від реальності. Прагнення до в’язки має циклічний характер і повністю залежить від гормонального фону, адже в період між тічками самка до себе самця взагалі не підпустить.

Кастрація — третій варіант

Кастрація – це хірургічна операція по видаленню сім’яників у самців і матки з яєчниками у самок. В результаті в організмі не лишається статевих залоз, що виробляють гормон, тож потреба у в’язці просто зникає. Кастрація вважається одною із найпростіших операцій під загальним наркозом. Найкраще переноситься у віці 4-5 місяців.

Операція по кастрації самців передбачає розрізання тканин мошонки з подальшим видаленням сім’яників з придатками. У самок процес дещо складніший, оскільки проводиться полосне оперування. Через розріз черевної стінки по білій лінії видаляються матка з яєчниками, потім поступово зашиваються черево, м’язи та шкіра.

Для розуміння — при стерилізації кішкам перев’язують маточні труби, а коту — сім’яні протоки («вазектомія»). Власне статеві органи, що виробляють відповідні гормони, лишаються і працюють. Тож статевий потяг зберігається і тварини можуть спарюватися, однак без можливості народжувати нащадків.

Кастрація більш гуманна: стерилізовані тварини, як і раніше переживають «гормональні буревії» через повноцінне функціонування статевих органів, піддаються ризику статевих захворювань, відчувають зайві стреси, худнуть і поводяться агресивно.

У ветеринарному центрі «Звірополіс» ми використовуємо внутрішні шкірні (косметичні) шви, що істотно спрощує догляд в післяопераційний період. Тварини не намагаються зняти або прогризти шов, оскільки його просто не видно. Відповідно, попону, що приносить невдоволення багатьом вихованцям, можна не носити, шви знімати не потрібно. Операція не впливає ні на психоемоційний стан тварини, ні на її природну активність. Часто доводиться чути про проблеми з зайвою вагою після кастрації. Це можливо на фоні перегодовування, незбалансованого харчування і недостатньої активності. Якщо створити тварині умови для активного руху і підібрати правильний раціон харчування, в чому завжди допоможуть і проконсультують фахівці нашого центру, то значного збільшення ваги, навіть за умови зміни гормонального фону, вдасться уникнути.

Ветеринарна стоматологія є невід’ємною частиною ветеринарної медицини в цілому. Якщо у вашого улюбленця якісь захворювання щелепно-лицьової області, слизової оболонки ротової порожнини, зубів та шиї — вам разом з ним треба терміново звернутися по допомогу до наших лікарів!

Ураження зубів досить часто зустрічається серед решти захворювань у тварин. Ігнорування необхідності в лікуванні обов’язково призведе до ускладнень з запаленням (абсцес, флегмона, остеомієліт). А це вже пряма загроза здоров’ю чи навіть життю улюбленця.

При хворих зубах або відсутності декількох, механічна переробка їжі проводиться не так, як треба. Це, в свою чергу, накладає відбиток на стан шлунку, кишкового тракту, сприяє виникненню гастриту, виразки шлунку та дванадцятипалої кишки

Про ветеринарну стоматологію нагадують такі тривожні симптоми, як неприємний запах з роту, кровотеча ясен, в тому числі і після втрати зуба, погіршення споживання корму, деформація морди — загалом все, що свідчить про погане самопочуття.

Необхідно дотримуватись гігієни ротової порожнини та звертатися до ветеринарного стоматолога не рідше 1 разу на рік для зняття зубного каменю і санації ротової порожнини. При виникненні захворювання — обов’язково суворе виконання всіх рекомендацій ветеринарного лікаря. Недбале ставлення до тварини, хворої на пародонтит, загрожує втратою багатьох зубів і розповсюдженням інфекції на здорові тканини.

Пародонтит

Це одне із найбільш розповсюджених захворювань зубо-щелепної системи. Запальний процес локалізується в тканинах, які знаходяться навколо кореня зуба: в альвеолі, яснах та зв’язуючому апараті, за допомогою якого зуб утримується в лунці щелепи. Основні ознаки – часткове запалення ясен навколо зуба, витікання гною з альвеоли, утворення патологічного карману між альвеолою та коренем зуба, його розшатування.

Причин цього захворювання багато. Це може бути склероз судин, захворювання нервової та ендокринної системи, зубний камінь, шкідливий вплив мікроорганізмів, поганий догляд за порожниною роту та багато іншого.

Симптоми та перебіг

Перші ознаки пародонтиту у тварин проходять непомітно для їх господарів. Згодом з’являються запах із пащі, набряклість, почервоніння ясен. Останні наче наповзають на зуб і набувають хворобливого синюшного забарвлення. На стадії розвитку пародонтиту ясна навпаки «сповзають» до кореня, а при надавлюванні з-попід них виділяється гній.

Зазвичай хронічне захворювання локалізується упродовж ряду зубів, частіше всього фронтальних. Результатом є збільшення рухливості зубів через порушення зв’язуючого апарату, а в подальшому їх випадання.

Лікування та профілактика

Будемо чесними, в занедбаних випадках радикального засобу немає. Навіть хірургічне втручання не гарантує успіху. Проте дуже гарні результати дає проведення комплексної терапії на фоні шинування (забезпечення нерухомості зубів) протягом усього періоду лікування. Ось чому так важлива профілактика самого захворювання і заходи, які гальмують перебіг процесу.

Існування гнійних осередків навколо коренів зубів, іноді багатьох і упродовж тривалого часу, а також проникнення із них в організм чужорідних для нього продуктів (білків) розпаду сприяють розвитку алергічного стану, негативно впливають на функції багатьох органів та систем. Тому в плані профілактики загальних захворювань важливо підтримувати здоров’я зубо-щелепної системи.

«Звірополіс» зацікавлений у своєму гарному імені та чудовій репутації як серед власників наших пацієнтів, так і серед ветеринарних лікарів. Саме тому ми не займаємось зняттям зубного каменю без седації тварини. Якісно виконати професійну гігієну ротової порожнини істоти, яка горлає та пручається, неможливо. До того ж це небезпечно в плані травм кінцівок (переломів або вивихів), ушкоджень гострим скалером, вже не згадуючи про можливість загибелі тварини від стресу прямо на столі. Щоб ви могли принаймні уявити, як почувається ваш вихованець, коли його закручують у рушник і чистять зуби ультразвуком, згадайте свої візити до стоматолога у дитинстві.

Щодо препарату, яким ми користуємось для роботи, це пропофол. Він легко переноситься тваринами, швидко виводиться із організму. Вже через 15 хвилин після останнього введення собака може рухатись і знаходиться при повній свідомості (коти відходять від пропофола трошечки довше).

З нами працюють анестезіологи з великим досвідом, і ці люди точно заслуговують на довіру.